Пам’ятаймо!

  26 листопада студенти  Київського коледжу легкої промисловості разом з тисячами киян та гостями столиці вшановували пам’ять мільйонів українців, які загинули в 1932-33 роках під час Голодомору

Всі вони загинули страшною мученицькою смертю -  старі, малі, ще не народжені… Їх опухлі  тіла лежали обабіч шляхів, вулиць сіл та міст. Голодом вбивали свободу українців. Адже Україна найбільше протестувала проти політики Сталіна. Не мирилась з насиллям, боролася.

Нескінченним потоком з колосочками пшениці, хлібинами, яблуками, засвіченими лампадами до Свічі пам'яті йшли старенькі, молодь, діти. Йшли, щоб поклонитись душам загиблих, йшли, щоб засвідчити свою шану, йшли щоб цього жаху більше ніколи не повторилось в Україні.

Перед Свічою в граніті звивається ввись лелека, який виривається з кам’яних лабет  і поривається в небо. Це є символом сходження до Небес душ українців, закатованих голодом. Політ лелеки також символізує відродження України та незламність духу українського народу.